1. Словник української мови в 11 томах

гальмування

ГАЛЬМУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. гальмува́ти.

— Бачиш, — учив Перегуда, — справа не дуже складна, тільки треба вміти правильно визначити дистанцію для гальмування (Донч., І, 1956, 428);

— Специфічних націй, які існували б тільки для гальмування росту людської культури… таких націй немає (Ле, Міжгір’я, 1953, 116).

2. Активна затримка діяльності нервових центрів або робочих органів (м’язів, залоз).

Він [І. П. Павлов] довів, що в нервовій діяльності повсякчасно мають місце зміна збудження і гальмування, перехід одного в інше (Наука.., 11, 1956, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гальмування — гальмува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гальмування — [гал'муван':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. гальмування — -я, с. 1》 Дія за знач. гальмувати. Екстрене гальмування зал. — гальмування, що застосовується для негайної зупинки поїзда. Службове гальмування зал. — гальмування ступенями визначеної величини для плавного зниження швидкості чи зупинки поїзда. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гальмування — ГАЛЬМУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. гальмува́ти 1, 2. – Бачиш, – учив Перегуда, – справа не дуже складна, тільки треба вміти правильно визначити дистанцію для гальмування (О. Словник української мови у 20 томах
  5. гальмування — Гальмува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гальмування — Гальмува́ння, -ня с. Дѣйствіе тормозящаго, торможеніе, останавливаніе. Словник української мови Грінченка