гальонка
ГАЛЬО́НКА, и, ж., заст.
1. Парчева стрічка.
Посеред довгої й широкої зали стояв довгий стіл, засланий червоним сукном, облямованим золотою гальонкою (Панас Мирний);
Влітку гуцули носили тільки сорочки, а коли було холоднувато, то надягали поверх сорочки довший киптар або коротку кожушинку, прикрашені золотою гальонкою (із журн.).
2. Головний убір дівчат, вигот. із позументу.
До церкви дівчата вбиралися святково – на голові гальонки, самі заквітчані (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)