гамарник
ГАМА́РНИК, а, ч., діал., заст.
Той, хто працює в гамарні.
– Флегонте Петровичу! Там до вас приїхав якийсь гамарник чи механік з фабрики з Білої Церкви по ділу (І. Нечуй-Левицький);
Порались біля горнил і чорношкірі гамарники (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)