гамселити
ГАМСЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., фам.
1. кого. Сильно бити кого-небудь.
Як почне тебе істиком гамселить, то будеш знать, як дратувать (Сл. Гр.);
Троє Щербин, як можуть, безжалісно гамселять .. Юрка, а він, відкручуючись, відбивається від них блискавичними ударами кулаків (М. Стельмах);
І знагла пасічник Мина .. підскакує до жінки, .. гамселить її кулаками, б'є коліньми (Є. Гуцало).
2. чим у що, по чому і без дод. З силою ударяти, стукати по чому-небудь, у що-небудь.
Не один торгав запори, а то й гамселив дрюком по замку (А. Головко);
Якось серед ночі, десь, мабуть, після других півнів, хтось почав гамселити в браму (І. Білик);
// безос.
* Образно. Голова [Чіпчина] заходила ходором; у виски гамселило, як обухом (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)