ганьбувати

ГАНЬБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.

1. кого, що. Ганьбити (у 2 знач.).

Так недотепа-неборак Ганьбує те, чого не знає, І думає, що добре так (Л. Глібов);

– Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна (Ганна Барвінок);

Через що ж це так, що парубковi можна грiшити i нiхто його за те не карає, а дiвчину всi так ганьбують, що вона ладна й дитину втопити, й самiй утопитися? (Б. Грінченко).

2. ким – чим. Гребувати, нехтувати.

– Чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? (П. Чубинський).

3. Жити безчесно.

Судив мені Бог та й п'яниченьку мужа, що він п'є і ганьбує, та ще й дома не ночує (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. ганьбувати — ганьбува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. ганьбувати — -ую, -уєш, недок., діал. 1》 перех. Ганьбити (у 2 знач.). 2》 ким, неперех. Гребувати, нехтувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ганьбувати — див. ганьбити; гидувати  Словник синонімів Вусика
4. ганьбувати — ГИДУВА́ТИ (відчувати огиду, відразу), БРИ́ДИТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ (ГРЕ́БАТИ), ГИ́ДИТИСЯ діал., БРИ́ДИТИ діал., ГЕ́РБУВАТИ діал., ГАНЬБУВА́ТИ діал. — Я вже одвикла й од м'яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (І.  Словник синонімів української мови
5. ганьбувати — ГАНЬБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. перех. Ганьбити (у 2 знач.). Так недотепа-неборак Ганьбує те, чого не знав, І думає, що добре так (Гл., Вибр., 1957, 136); — Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна (Барв., Опов… 1902, 384).  Словник української мови в 11 томах
6. ганьбувати — Ганьбува́ти, -бу́ю, -єш гл. 1) = ганити, ганьбити. Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна. Г. Барв. 384. 2) — ким. Браковать, порочить, презирать. Дівка ганьбує ним. Черк. у. Да чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? Чуб. V. 690.  Словник української мови Грінченка