ганяння

ГАНЯ́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. ганя́ти 1, 2.

Одно ганяння з ранку і до ночі (Сл. Гр.);

Голодні, перепавші [перепалі] од ганяння по діброві пси аж вищать (І. Нечуй-Левицький);

Ну, а пiсля ганяння треба було знову трошки погодувати [голубів] (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. ганяння — ганя́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. ганяння — -я, с. Дія за знач. ганяти і ганятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ганяння — ГАНЯ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ганя́ти. Одно ганяння з ранку і до ночі (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
4. ганяння — Ганяння, -ня с. Бѣготня. Одно ганяння з ранку й до ночі.  Словник української мови Грінченка