1. Словник української мови у 20 томах

ганяння

ГАНЯ́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. ганя́ти 1, 2.

Одно ганяння з ранку і до ночі (Сл. Гр.);

Голодні, перепавші [перепалі] од ганяння по діброві пси аж вищать (І. Нечуй-Левицький);

Ну, а пiсля ганяння треба було знову трошки погодувати [голубів] (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ганяння — ганя́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. ганяння — -я, с. Дія за знач. ганяти і ганятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ганяння — ГАНЯ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ганя́ти. Одно ганяння з ранку і до ночі (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. ганяння — Ганяння, -ня с. Бѣготня. Одно ганяння з ранку й до ночі. Словник української мови Грінченка