гаптар

ГАПТА́Р, я́, ч., заст.

Майстер з гаптування.

У XVII–XVIII ст. гаптарі використовували найрізноманітніші коштовні тканини: парчу, китайський, перський шовк, італійську однотонну камку з крупним узором, західноєвропейський оксамит (з наук.-попул. літ.);

За кам'яними мурами міста тихо лине журлива пісня швачок та гаптарів, у чиїх руках бігає невтомна голка, тягнучи за собою вертку нитку (із журн.).

Значення в інших словниках

1. гаптар — гапта́р іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. гаптар — -я, ч., заст. Той, хто гаптує.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гаптар — Гапта́р, -ря́, -ре́ві; -тарі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. гаптар — ГАПТА́Р, я́, ч., заст. Той, хто гаптує.  Словник української мови в 11 томах