гар
ГАР, у, ч.
Що-небудь горіле; дрібні часточки горілого, завислі в повітрі.
Розноситься гар, чадить на той бенкет сп'янілий (М. Старицький);
А ось чорна пляма – це пожарище. Ще стояв запах гару й сажі в повітрі (І. Багряний);
В яру димок слався, долітав приємний дух гару (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)