гар
ГАР, у, ч. Що-небудь горіле та дрібні часточки від нього, які піднімаються в повітря.
Розноситься, гар, чадить на той бенкет сп’янілий (Стар., Поет. тв., 1958, 215);
В яру димок слався, долітав приємний дух гару (Горд., II, 1959, 49).
Словник української мови (СУМ-11)