гаразд

ГАРА́ЗД¹, невідм.

1. част. ствердж. Уживається для вираження згоди; чудово, нехай буде так; добре.

– Гаразд, добре! Усього навезу! – сміється гірко Пилип (Панас Мирний);

– Гаразд, гаразд, мовчатиму, коли так хочеш (Леся Українка);

– Ми завтра з батьком Олекси будем рибу ловити. – Гаразд; але це – непевна річ: піймаєте або ні (В. Барка).

2. присл. Добре, як слід, належним чином.

Знаєш гаразд, як твій брат Еней, блукаючи морем Вздовж берегів негостинних, спізнав усю лють і запеклість Серця Юнони (М. Зеров);

Але що це за машини, гаразд не можна було добрати (О. Донченко);

– А чому ж ви не признаєтесь, що у вас не все гаразд з очима... (Є. Доломан).

ГАРА́ЗД², у, ч.

Щастя, благополуччя.

Я гаразду не зазнала, та вже й не зазнаю (Сл. Гр.);

Бажаю Вам здоров'я та всякого гаразду (М. Коцюбинський);

Челканов, Касандров, Грозний і Курило прагнули насамперед до створення зовнішнього, показного гаразду і зовнішніх успіхів (І. Микитенко);

// Те саме, що гара́зди.

По-хазяйському, бачу, зробив молодий, – похвалив Васюта Федора, – і молоду файну вихопив, і господарського гаразду набрався (І. Цюпа).

○ (1) На гара́зд, у знач. присл. – добре, доречно.

Чи буде це на гаразд? (Сл. Гр.);

Усе складалося на гаразд, княжий табун вийшов із зими бадьорим і життєздатним, урожай мав бути добрим і на лошат (І. Білик).

◇ Не ма́ти гара́зду в голові́ див. ма́ти².

Значення в інших словниках

1. гаразд — (для вираження згоди) згода, заст. славно, (з відтінком байдужості) хай, нехай.  Словник синонімів Полюги
2. гаразд — гара́зд 1 прислівник незмінювана словникова одиниця гара́зд 2 частка незмінювана словникова одиниця діал. гара́зд 3 іменник чоловічого роду добробут, достатки частіше вживається у множині  Орфографічний словник української мови
3. гаразд — 1. част. Вживається для вираження згоди; добре. – Гаразд, гаразд, мовчатиму, коли так (Леся Українка); – Отже, не хочете казати правду?.. Ну гаразд, перейдемо до іншого (А.Дімаров). 2. присл. Добре, як слід, належним чином.  Літературне слововживання
4. гаразд — Гара́зд, ім. Добробут. Глядаючи зі становища суспільного гаразду, не може ніякий рух міряти ся з нашим (Товариш, 1908, 177).  Українська літературна мова на Буковині
5. гаразд — ім., щастя, добробут; мн. ГАРАЗДИ, достатки, сил. розкоші.  Словник синонімів Караванського
6. гаразд — I невідм. 1》 част. Уживається для вираження згоди; чудово, нехай буде так; добре. 2》 присл. Добре, як слід, належним чином. || у знач. присудк. сл. II -у, ч., діал. Щастя, благополуччя. || Те саме, що гаразди. На гаразд — на добре, до речі, до ладу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. гаразд — Бог дав гаразди, але бідному каже: пожди. Бог дає щастя, та бідний мусить довго ждати на нього. Від гаразду, голий до дому йду. Нарікання робітника, вертаючи домів, без заробітку. Гаразд, коби мож витримати. Іронічно, така біда, що годі видержати.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. гаразд — див. благополуччя; добре; згоджуватися; хай  Словник синонімів Вусика
9. гаразд — ма́тися (ма́ти се́бе) гара́зд. Добре себе почувати, бути здоровим і щасливим. — Майтеся гаразд, дітки. Майтеся гаразд, люди добрі (М. Стельмах). не ма́ти гара́зду в голові́. Робити невиправдані вчинки; бути нерозумними, несерйозними.  Фразеологічний словник української мови
10. гаразд — ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал.  Словник синонімів української мови
11. гаразд — Гара́зд, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. гаразд — ГАРА́ЗД¹, невідм. 1. часто. Уживається для вираження згоди; чудово, нехай буде так; добре. — Гаразд, добре! Усього навезу! — сміється гірко Пилип (Мирний, III, 1954, 8); — Гаразд, гаразд, мовчатиму, коли так хочеш (Л. Укр., III, 1952, 748). 2. присл.  Словник української мови в 11 томах
13. гаразд — I. Гаразд нар. 1) Ладно, хорошо. «Приходьте сьогодня до мене!» — Гаразд! 2) Хорошо. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивили у Білій Церкві замирив? АД. II. 110. Не журись, каже, дівко, — все гаразд буде. Рудч.  Словник української мови Грінченка