гаразд
Бог дав гаразди, але бідному каже: пожди.
Бог дає щастя, та бідний мусить довго ждати на нього.
Від гаразду, голий до дому йду.
Нарікання робітника, вертаючи домів, без заробітку.
Гаразд, коби мож витримати.
Іронічно, така біда, що годі видержати.
Гаразд має роги, а нужда ноги.
Коли чоловікові добре живеться, то шукає собі клопоту, а як біда, то хліба.
Гараздові не хочеш, а біді мусиш терпіти.
Коли чоловікові добре живеться, то шукає собі клопоту, а як лихо, то стає смирним і шукає способу поліпшити свою долю.
Гаразд тоді аж прийде, як вже нас тут не буде.
Безнадійність на краще життя, яке прийде аж по нашій смерти.
Дав, Бог, гаразд.
Народився новий потомок.
З того гаразду, аж не виджу куди йду.
Нарікання скривдженого чоловіка.
Нікому так не гаразд, як мені самому, чужі жінки їдять сіно, а моя солому.
Іронія бідного з багача, який нарікає на біду.
От так гараздую, люде скачуть, а я бідую.
Люде веселяться, а я тяжко бідую.
Чи гаразд чувати, коло вашої хати.
Жартом витають себе сусіди, далеко від дому.
Як Бог людям гаразд дасть, то і нам подасть.
Як буде добре громаді, то і нам буде добре.
Приповідки або українсько-народня філософія