гараздувати
ГАРАЗДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.
Жити щасливо, в достатку.
Найголовніший емісар Під боком в мене гараздує (І. Франко);
– Тоді морози були добрі й кожухи також, – вищиряючи прокурені зуби, кинув рябий козачок. – Хто ж тобі не дає купити такий зараз... – Купило притупило. – Гараздуй як слід, то й вигостриться (Ю. Мушкетик);
* Образно. Гараздують бузьки на новім осідищу (С. Ковалів).
Словник української мови (СУМ-20)