гарконути

ГАРКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

Підсил. до га́ркнути.

Він гарконув з такою нерозміреною силою, що кинулись зо сну і захиталися на акації гілочки (С. Васильченко);

– Напишете! Напишете! – говорить він тихо і раптом гарконув з усієї мочі: – Пишіть! (А. Хижняк).

Значення в інших словниках

1. гарконути — гаркону́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гарконути — -ну, -неш, док., розм. Підсил. до гаркнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гарконути — КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ЗИ́КАТИ розм., НАДРИВА́ТИСЯ розм., НАДСА́ДЖУВАТИСЯ розм., ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) діал., ГАЛАЙКОТА́ТИ (ГАЛАЙКОТІ́ТИ) підсил. діал., ЖЕЛІПА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
4. гарконути — ГАРКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Підсил. до га́ркнути. Він гарконув з такою нерозміреною силою, що кинулись зо сну і захиталися па акації гілочки (Вас., Талант, 1955, 273); — Напишете! Напишете! — говорить він тихо і раптом гарконув з усієї мочі: — Пишіть! (Хижняк, Тамара, 1959, 147).  Словник української мови в 11 томах