1. Словник української мови у 20 томах

гарконути

ГАРКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

Підсил. до га́ркнути.

Він гарконув з такою нерозміреною силою, що кинулись зо сну і захиталися на акації гілочки (С. Васильченко);

– Напишете! Напишете! – говорить він тихо і раптом гарконув з усієї мочі: – Пишіть! (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарконути — гаркону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гарконути — -ну, -неш, док., розм. Підсил. до гаркнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гарконути — КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ЗИ́КАТИ розм., НАДРИВА́ТИСЯ розм., НАДСА́ДЖУВАТИСЯ розм., ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) діал., ГАЛАЙКОТА́ТИ (ГАЛАЙКОТІ́ТИ) підсил. діал., ЖЕЛІПА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  4. гарконути — ГАРКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Підсил. до га́ркнути. Він гарконув з такою нерозміреною силою, що кинулись зо сну і захиталися па акації гілочки (Вас., Талант, 1955, 273); — Напишете! Напишете! — говорить він тихо і раптом гарконув з усієї мочі: — Пишіть! (Хижняк, Тамара, 1959, 147). Словник української мови в 11 томах