гарнірувати

ГАРНІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.

1. Додавати гарнір до м'ясної або рибної страви.

Безбородько сидів за столом з серветкою на грудях і з виглядом дегустатора гарнірував м'ясо маринованими грибками (Ірина Вільде);

Перед подаванням котлети з філе птиці можна покласти на грінки і гарнірувати відвареним рисом (з навч. літ.).

2. заст. Прикрашати, оздоблювати.

– Дуже дякую, Гелю, але ви маєте тепер свої клопоти: кури різати.., індики скубати.., торти гарнірувати... (Ірина Вільде);

Морозиво з'явилося ще в V ст. у Китаї. Китайці змішували сніг із стільниковим медом у срібних кубах і гарнірували фруктами (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. гарнірувати — гарнірува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. гарнірувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. 1》 Додавати гарнір (до м'ясної або рибної страви). 2》 заст. Прикрашати, оздоблювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гарнірувати — ПРИКРАША́ТИ (ПРИКРА́ШУВАТИ) (надавати привабливішого вигляду комусь, чомусь, чіпляючи на нього оздоби, одягаючи щось небуденне, підмальовуючи тощо), ОЗДО́БЛЮВАТИ (ОЗДОБЛЯ́ТИ), ПРИОЗДО́БЛЮВАТИ (ПРИОЗДОБЛЯ́ТИ), РОЗЦВІ́ЧУВАТИ, УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ)...  Словник синонімів української мови
4. гарнірувати — ГАРНІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. 1. Додавати гарнір (до м’ясної або рибної страви). Безбородько сидів за столом з серветкою на грудях і з виглядом дегустатора гарнірував м’ясо маринованими грибками (Вільде, Сестри.., 1958, 542). 2. заст.  Словник української мови в 11 томах