гарнітур
ГАРНІТУ́Р, а, ч.
Комплект, набір функціонально однорідних предметів.
Іще інша розкіш на сьогодні прилагоджена – цілий гарнітур нових валків до фонографу [фонографа] з піснями і розмовами різних знаменитостей (І. Франко);
Згодом він купив кабінетний гарнітур (І. Сенченко);
Нічого особливого Роман не побачив. Все як було. Гарнітур, софа, стіл, комп'ютер на ньому (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)