гарнітур
ГАРНІТУ́Р, а, ч. Комплект, набір предметів, які служать якій-небудь одній меті.
Іще інша розкіш на сьогодні прилагоджена — цілий гарнітур нових валків до фонографу [фонографа] з піснями і розмовами різних знаменитостей (Фр., IV, 1950, 348);
Згодом він купив кабінетний гарнітур (Сенч., На Бат. горі, 1960, 74).
Словник української мови (СУМ-11)