гарпун

ГАРПУ́Н, а́, ч. Знаряддя у вигляді списа на довгому тросі, що використовується для полювання на великих морських тварин та риб.

Озброєні ручними гарпунами, вони [баски] ще в IX сторіччі полювали на китів з веслових човнів (Наука.., 3, 1958, 57);

Запара шкодував за рушницею, а Вершомет заметушився, поспішаючи до моржа. Він узяв манліхер і гарпун (Трубл., І, 1955, 420).

Значення в інших словниках

1. гарпун — гарпу́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гарпун — -а, ч. Знаряддя у вигляді списа на довгому тросі, що використовується для полювання на великих морських тварин та риб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гарпун — Гакник  Словник чужослів Павло Штепа
4. гарпун — ГАРПУ́Н, а́, ч. Знаряддя у вигляді списа на довгому тросі, що використовується для полювання на великих водних тварин і риб. Запара шкодував за рушницею, а Вершомет заметушився, поспішаючи до моржа. Він узяв манліхер і гарпун (М.  Словник української мови у 20 томах
5. гарпун — гарпу́н (англ. harpoon, голл. harpoen) метальне знаряддя для полювання на великих морських тварин.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. гарпун — Метальне знаряддя для полювання на вел. морських тварин; вістря г. містить заряд вибухового матеріалу або речовини, що уражає нервову систему тварини; викидається за допомогою стисненого повітря з гарпунних гармат китобійного судна, з яким з'єднаний канатом.  Універсальний словник-енциклопедія