гарпун
ГАРПУ́Н, а́, ч.
Знаряддя у вигляді списа на довгому тросі, що використовується для полювання на великих водних тварин і риб.
Запара шкодував за рушницею, а Вершомет заметушився, поспішаючи до моржа. Він узяв манліхер і гарпун (М. Трублаїні);
На весну змастив [Северин] солідолом гарпуни і кладе їх у корзину, повну рибальського причандалля (Є. Пашковський);
Озброєні ручними гарпунами, баски ще в IX сторіччі полювали на китів з веслових човнів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)