гарпун
ГАРПУ́Н, а́, ч.
Знаряддя у вигляді списа на довгому тросі, що використовується для полювання на великих водних тварин і риб.
Запара шкодував за рушницею, а Вершомет заметушився, поспішаючи до моржа. Він узяв манліхер і гарпун (М. Трублаїні);
На весну змастив [Северин] солідолом гарпуни і кладе їх у корзину, повну рибальського причандалля (Є. Пашковський);
Озброєні ручними гарпунами, баски ще в IX сторіччі полювали на китів з веслових човнів (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гарпун — гарпу́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гарпун — -а, ч. Знаряддя у вигляді списа на довгому тросі, що використовується для полювання на великих морських тварин та риб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гарпун — Гакник Словник чужослів Павло Штепа
- гарпун — гарпу́н (англ. harpoon, голл. harpoen) метальне знаряддя для полювання на великих морських тварин. Словник іншомовних слів Мельничука
- гарпун — Метальне знаряддя для полювання на вел. морських тварин; вістря г. містить заряд вибухового матеріалу або речовини, що уражає нервову систему тварини; викидається за допомогою стисненого повітря з гарпунних гармат китобійного судна, з яким з'єднаний канатом. Універсальний словник-енциклопедія
- гарпун — ГАРПУ́Н, а́, ч. Знаряддя у вигляді списа на довгому тросі, що використовується для полювання на великих морських тварин та риб. Озброєні ручними гарпунами, вони [баски] ще в IX сторіччі полювали на китів з веслових човнів (Наука.. Словник української мови в 11 томах