гартований
ГАРТО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до гартува́ти.
В ньому ще почувається сила. Міцна, у вічних знегодах гартована (О. Гончар);
Він любив .. тугі стремена, міцні вудила, добре гартовану шаблю (Ю. Мушкетик);
І я, як меч, гартований в огні, Не гнувся й не ламався у борні (О. Білаш);
* Образно. Здоров будь, рідний краю мій, гартований! Тримайсь, як лев, – ти будеш урятований! (П. Тичина);
// гарто́вано, безос. пред.
Бо не з того заліза мене лито і не в тому гартовано вогні, щоб їм вдалося на своє копито переробити душу у мені! (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)