гартований
ГАРТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гартува́ти.
Слава партії сталевій, У боях гартованій. Ми йдемо до комунізму, Міцні та згуртовані (Укр.. думи.., 1955, 393);
// У знач. прикм.
З передсвіта до вечора, А з вечора до світа Летить стріла коленая. Бряжчить шабля о шеломи, Тріщать списи гартовані (Шевч., II, 1953, 339);
*Образно. Здоров будь, рідний краю мій, гартований! Тримайсь, як лев, — ти будеш урятований! (Тич., II, 1957, 166).
Словник української мови (СУМ-11)