гарібальдієць

ГАРІБАЛЬДІ́ЄЦЬ, йця, ч., іст.

1. Доброволець-дружинник, який у 40–60-х pоках XIX ст. боровся під керівництвом Джузеппе Гарібальді за визволення Італії від австрійського ярма, за її національне об'єднання.

Падре Алессандро Гавацці .. прибув до Неаполя з першим загоном гарібальдійців, разом з героєм і вождем, їхнім любим і рідним “дядьком Джузеппе” – славним Гарібальді (О. Іваненко);

– Коли я працювала над “Оводом”, – розповідала Войнич, – один старий гарібальдієць водив мене своїми стежками (М. Олійник).

2. Член добровольчої італійської бригади імені Джузеппе Гарібальді, яка боролася на боці Іспанської республіки проти фашистських заколотників у 1936–38 pp.

У республіканській армії Іспанії були і бойові з'єднання іноземних добровольців із 54 країн, у тому числі й гарібальдійці (із журн.).

3. Боєць партизанських загонів, організованих у тилу гітлерівців Італійською компартією в період Руху Опору 1943–45 pр.

Василь Федорович Дегтяренко після втечі з німецького полону воював у італійському Русі Опору проти фашистів, визволяв з партизанами-гарібальдійцями знамените місто-музей на воді і за це був удостоєний звання “Почесний громадянин Венеції” (із журн.).