гасло
ГА́СЛО, а, с.
1. Висловлена у стислій формі ідея, політична вимога, завдання; заклик, лозунг.
Єдиною пам'яткою гарячих днів лишалась несподівана ряснота на сторінках газети енергійних звернень, закликів та гасел (В. Дрозд);
Деяким політичним силам до вподоби гасло: “що гірше – то краще”, а інше – “самостійна, соборна Україна”, як більмо в оці (з публіц. літ.);
// Плакат з таким закликом.
Маруся з високим молодим юнаком-узбеком малювала гасла (Іван Ле);
// Провідний принцип.
Висувалося гасло: “Ніякого договору” – як альтернатива ідеї нового союзного договору (з публіц. літ.).
2. Умовний знак для дії; попередження, сигнал.
І смокче [Антосьо люльку], бувало, сам, присівши до груби, і других частує, поставивши в сінях на варті одного, щоб дав гасло, як ітиме інспектор (А. Свидницький);
Ходкевич глянув у поле, стиснув нервово губи і наказав затрубити гасло бойової готовності (О. Маковей);
// Умовне слово, пароль.
Може, ми вернемо аж уночі, тому треба нам мати гасло: “Київ”, відзив: “Колоти” (А. Чайковський);
Табiр спить. Тiльки варта стоїть. Хоч гетьмана по ходi пiзнають, здержують i питають про гасло (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)