гашиш
ГАШИ́Ш, у, ч.
1. Наркотичний збудник, вигот. з індійських конопель.
– Мені до рук несподівано потрапила банка з гашишем (В. Підмогильний);
Крутились несамовито камені жорен, і щось перетерте й підгоріле сипалося в корзину з пальмового листя. I до дурманного аромату гашишу додавався ще й запах підгорілого, солодкого борошна (Ю. Логвин).
2. перен. Те, що одурманює, притупляє розум; дурман.
Горстка [емігрантів] .. найшла для свого пановання [панування] тисячі дурнів, божевільних, що .. відмалку кормилися не здоровою стравою, а гашишем і опієм, що у нас зветься емігрантською літературою! (І. Франко);
[Острожин:] Так, так, я називаю се гашишем, отой “обмін думок” так званий; отой калейдоскоп вражень, ідей, змагання розуму і почуття, що ми звемо інтелігентним життям (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)