гаяти
ГА́ЯТИ, га́ю, га́єш, недок.
1. кого, що. Затримувати кого-небудь; барити.
Ой матінко, та не гай мене! в велику дорогу виражай [виряджай] мене! (Сл. Гр.);
[Тиміш:] Дівчини Олени не баріть, не гайте, на піч не ховайте, до нас швидше на вулицю пускайте (С. Васильченко).
2. що. Витрачати марно, марнувати (час).
Поїзда треба було довго ждати і гаяти надаремно час (І. Нечуй-Левицький);
– Гаяти й часинки не можна (А. Головко);
Не можна було гаяти ані хвилини (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)