гвардійський

ГВАРДІ́ЙСЬКИЙ, а, е.

Прикм. до гва́рдія 1 і гварді́єць 1.

Проходячи сусідню хату, я побачила молодого офіцера в гвардійській формі (Леся Українка);

Генерал мовчки розстебнув гімнастьорку, зняв з своїх грудей гвардійський значок і віддав Калюжному (Іван Ле);

– Ні, зараз нема часу. Я в першому ешелоні. Треба ворога добивати. Передаси їм мій низький гвардійський уклін. Поцілуєш за мене (М. Стельмах);

// Такий, як у гвардійця.

– Мирославо Наумівно, дай мені слово, – звівся з місця і випростався на весь свій гвардійський зріст солдат (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. гвардійський — гварді́йський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гвардійський — -а, -е. Прикм. до гвардія 1) і гвардієць 1). || Такий, як у гвардійця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гвардійський — ГВАРДІ́ЙСЬКИЙ, а, е. Прикм. до гва́рдія 1 і гварді́єць 1. Проходячи сусідню хату, я побачила молодого офіцера в гвардійській формі (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах