гвардійський
ГВАРДІ́ЙСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до гва́рдія 1 і гварді́єць 1.
Проходячи сусідню хату, я побачила молодого офіцера в гвардійській формі (Леся Українка);
Генерал мовчки розстебнув гімнастьорку, зняв з своїх грудей гвардійський значок і віддав Калюжному (Іван Ле);
– Ні, зараз нема часу. Я в першому ешелоні. Треба ворога добивати. Передаси їм мій низький гвардійський уклін. Поцілуєш за мене (М. Стельмах);
// Такий, як у гвардійця.
– Мирославо Наумівно, дай мені слово, – звівся з місця і випростався на весь свій гвардійський зріст солдат (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гвардійський — гварді́йський прикметник Орфографічний словник української мови
- гвардійський — -а, -е. Прикм. до гвардія 1) і гвардієць 1). || Такий, як у гвардійця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гвардійський — ГВАРДІ́ЙСЬКИЙ, а, е. Прикм. до гва́рдія 1 і гварді́єць 1. Проходячи сусідню хату, я побачила молодого офіцера в гвардійській формі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах