гвинтик
ГВИ́НТИК, а, ч.
1. Зменш. до гвинт 1.
Насамперед завсiгди ж можна знайти грошi, як пильно дивитися в землю. Адже знайшла Любка торiк двi копiйки на базарi. А потiм може попастися цвяшок, скобочка, гвинтик, кiльце (В. Винниченко);
Знову віддав перевагу [Віталик] своїм приймачам, гвинтикам та шурупам (О. Гончар);
Повільно рухаючись [конвеєром], поодинокі деталі обростають гвинтиками (П. Автомонов).
2. перен. Взагалі невеличка деталь у чому-небудь.
Кожен знає, що таке конвеєр. .. Це основа безперервного виробничого процесу, де деталь по деталі, гвинтик по гвинтикові складаються продуковані речі а чи машини (І. Багряний);
Його [завод] можна зібрати, відбудувати місто, а потім розібрати “по гвинтику” і перевезти в інше місце (із журн.);
* Образно. Насправді він [Франц] і далі продовжує лишатись нікчемним гвинтиком у страхітливій машині руйнації, в отому потворному механізмі війни, який не знає жалю (Ю. Бедзик);
* У порівн. Він згадав, що всі останні роки пройшли в боротьбі та напруженій важкій роботі, де й він крутився, як гвинтик (М. Івченко).
◇ Вкру́чувати гви́нтики див. вкру́чувати¹;
(1) До оста́ннього гви́нтика – повністю, до кінця.
Випущений 1918 року шевроле, крім того, що є оригіналом до останнього гвинтика, ще й на ходу, – їздить, та ще й як (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)