ге
ГЕ¹, виг.
Уживається для вираження здивування, привертання уваги.
– Ге! Ге! от тут-то загулялись, Що і од світу одцурались, Диявол-ма вам і стида (І. Котляревський);
– Ге, ге! ось два колоски вкупі, подивіться! Добродійко, оддайте корові, дак і будуть вам телятка-близнятка (Ганна Барвінок);
– Ге, хлопче! Як ми будемо на панські цигарки гроші переводити, то скоро в нас і хазяйства не стане, – відказав батько. – Нема в мене грошей (Б. Грінченко);
Він протер очі й прислухався. Знадвору долітало шамотіння й голоси. Кликали його на ймення. – Артеме! Ге, Артеме!.. Одчини!.. (Б. Антоненко-Давидович).
ГЕ², част. пит., розм.
Уживається в питальних реченнях для підкреслення запитання.
– А що, дітки, знудилися, мабуть, без старого діда, ге? (Марко Вовчок);
– А про діда Хо й забули? Не пам'ятаєте, яку чудодійну силу має його борода? Ге? (М. Коцюбинський);
Пан редактор так довгенько вже не були тут, що високоповажана пані радниця будуть дуже втішені. .. – Ге? Так думаєте, дядю? Та ще й як будуть утішені, майте на увазі! (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)