гедонізм
ГЕДОНІ́ЗМ, у, ч., філос.
Напрям в етиці, за яким насолода, приємність є найвищим благом, метою життя.
Аскетична етика ще не встигла закорінитися в поганському світі, в цій традиційним гедонізмом надиханій Гуцулії (М. Зеров);
Ототожнення щастя з насолодою виявило суперечності, очевидні вже для самих прихильників гедонізму (з наук.-попул. літ.);
Кіренаїки розвинули принципи Сократа у напрямку послідовного гедонізму (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)