гедоніст
ГЕДОНІ́СТ, а, ч., філос.
Прихильник, послідовник гедонізму.
Гедоніст Епікур вивів парадоксальну формулу: для отримання більшої насолоди необхідно себе обмежувати (з наук.-попул. літ.);
// перен., книжн. Той, хто прагне до насолоди; протилежне аскет.
Присутність у домі дружини вельми зодноманітнила б дні гавронського гедоніста й картяра (М. Слабошпицький);
І востаннє гедоніст та життєлюб викинув химерну гримаску, востаннє воюючи з ортодоксальним стоїком, адже у кишені Маланюкового піджака знайшли невикористаний квиток на оперу (С. Процюк);
Гедоніст любить робити приємність як собі, так й іншим (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)