гейкання
ГЕ́ЙКАННЯ, я, с.
Дія за знач. ге́йкати.
Не чути Радісних криків дітей, гейкання плугатарів, Мокро ще в полі (І. Франко);
На два вози вояки з гейканням викочували залізні бочки з бензином (П. Козланюк);
Другий сідок частенько гейкав на коні, виявляючи нетерплячість, і, може, від того гейкання, а скоріше від самого вигляду сідока конячки полохливо пряли вухами й бігли (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)