Словник української мови у 20 томах

гекончик

ГЕКО́НЧИК, а, ч.

Невелика тропічна ящірка родини геконових.

Тваринка [гекончик Токобаєва] немов складена відразу з двох родів ящірок: північноазійських гекончиків і так званих голопалих геконів (з наук.-попул. літ.);

Сюрчать цикади, а наді мною по стелі бігають маленькі гекончики (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)