гексоген
ГЕКСОГЕ́Н, у, ч., хім.
Органічна речовина у вигляді білого кристалічного порошку, який використовують як бризантну вибухівку.
З метою виготовлення вибухових сумішей чистий гексоген змішують із флегматизаторами (звичайно це суміш парафіну й церезину) і пресують, а в деякі суміші додають також алюмінієву пудру (з наук.-попул. літ.);
Гексоген (триметилентринітроамін) належить до групи вибухових речовин підвищеної потужності (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)