геліотроп
ГЕЛІОТРО́П, а, ч.
1. Трав'яниста декоративна рослина родини бурачникових із запашними ліловими квітками, які впродовж дня обертають свої суцвіття в бік сонця зі зміною його положення на небі.
– А ондечки грядки геліотропів, .. тюльпанів, датур, тубероз! (І. Нечуй-Левицький);
А тим часом десь там, метрів п'ять вправо і ще зо два вгору цвіли геліотропи (із журн.);
// Квіти цієї рослини.
Оглянемо хризантеми, обнюхаємо геліотропи та туберози в салоні (І. Франко).
2. Мінерал, різновид халцедону, що використовується для виготовлення прикрас, предметів лабораторного обладнання і т. ін.
Чудесний камінь геліотроп став улюбленим матеріалом для витворення церковного начиння – потирів, дароносиць, свічників, посудин, наперсних хрестів (з наук.-попул. літ.).
3. Прилад для вимірювання горизонтальних кутів за допомогою відбиття сонячних променів.
З метою вдосконалення оптичної сигналізації для геодезичних робіт Гаусс винайшов спеціальний прилад. Це був геліотроп (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)