гендель
ГЕ́НДЕЛЬ, для, ч.
Торгівля, комерція з метою наживи.
– Я міг уже покинути всякий гендель, узяти оренду на селі, позичати хлопам гроші на проценти і жити собі, як пан! (І. Франко);
Землі він спершу мав небагато, але гендлем та всякими хитрощами вибився-таки в дукачі (І. Муратов);
Потай веде [Таратута] .. різні гендлі (О. Гончар);
// Бариш.
– Краще дати трошки [грошей] і мати згодом добрий гендель (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)