генеральний
ГЕНЕРА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Найважливіший, основний, провідний.
Викарбувався новий, генеральний нині напрям в електронній техніці – оптоелектроніка (з наук. літ.);
// (з великої літери). Який очолює що-небудь у найвищих колах; головний.
– З хвилини на хвилину чекаю телеграму – виклику з Генерального секретаріату на роботу (А. Головко);
Мене попередили, що мій намір запропонувати введення в Карабасі прямого президентського правління викличе гнів Генерального [секретаря] (Б. Олійник);
Генеральний директор об'єднання;
Генеральний прокурор;
// іст. (з великої літери). Найвищий (у складі звань вищої адміністрації в Україні XVII–XVIII ст.).
Їх [троянців] Обозний Генеральний Над всіми остававсь начальний (І. Котляревський).
2. Такий, що приводить до викінчення, завершення; остаточний, вирішальний.
Сьогодні буде генеральна проба. Він мусить сам пустити ток [струм], мусить подивитись, як палатиме зала (І. Микитенко);
Андрій ще довго не лягав спати – робив генеральний огляд квартири (О. Гуреїв).
3. Загальний, ґрунтовний, докорінний.
– У нас незабаром має бути генеральна реорганізація наших їдалень (О. Донченко);
Не рідше одного разу на рік провадиться генеральна інвентаризація залишків матеріалів на складах (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)