героїня
ГЕРОЇ́НЯ, і, ж.
Жін. до геро́й.
Як на мене, то краса ції [цієї] повісті [“Лорелеї”] не так в її ідеях, як в глибокій, тонкій, логічній психології героїні Наталки (Леся Українка);
Героїнями такого твору [повісті для дівчаток] мають бути учениці (О. Донченко);
Фактографія тодішнього життя героїні [М. Башкирцевої] за деякими винятками не несе в собі нічого особливого (М. Слабошпицький);
Можна, наприклад, назвати ще героїню Хмельниччини Олену Зависну, яка підпалила пороховий льох і загинула разом з ворогами (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)