герундій
ГЕРУ́НДІЙ, я, ч., лінгв.
Іменна форма дієслова в латинській та деяких інших мовах.
В академії студенти через ці пружки жартували з Балабухи й говорили, що як він засміється, то в його по один бік рота набігають супини [супіни], а по другий – герундії (І. Нечуй-Левицький);
Герундій має властивості як дієслова, так і іменника. Подібної неособової форми в українській мові нема (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)