гетерохроматин
ГЕТЕРОХРОМАТИ́Н, у, ч., біол.
Конденсований стан хроматину, що утворює хромоцентри в ядрі клітини на стадії інтерфази, а також райони інтенсивного забарвлення на метафазних хромосомах.
Особливістю гетерохроматину є транскрипційна інертність ДНК, що входить до його складу (з наук.-попул. літ.);
Особливістю факультативного гетерохроматину є здатність переходити в активний стан, деконденсуватися (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)