геть-чисто
ГЕТЬ-ЧИ́СТО, присл., розм.
Зовсім, цілком.
Геть-чисто вся дитяча хутірська громада в день його приїзду виходила далеко на шлях і чекала дядька Кузьму (Остап Вишня);
– Борідку завів [Рогов], геть-чисто як у царя Миколи (О. Довженко);
// у знач. підсил. част.
Геть-чисто вся ріка, скільки оком кинь, праворуч і ліворуч, рясніла бійцями (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)