гикнути

ГИКНУ́ТИ, ІКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

Однокр. до гика́ти, іка́ти.

Масюк випив чарку перцівки, .. а потім не то гикнув, не то крякнув і, наливши чарку, подав зятеві (І. Нечуй-Левицький);

– Удавився! – каже, ікнувши, Матня й положив хліб на стіл (Панас Мирний);

Потому могуча Никанорова постать підводиться з покуття, витирає бороду і, глибоко гикнувши, встає з-за столу (І. Микитенко);

[Ага:] Я так рознервувалась. (Взяла склянку, зробила ковток і ікнула. Василина посміхнулась.) (О. Корнійчук).

ГИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм.

Однокр. до ги́кати.

Балика поплескав коня по гриві .. і, гикнувши, звернув на вузьку стежку до Горленкового хутора (З. Тулуб);

Бійці гикнули, свиснули на осла, і він припустив уподовж вулиці щодуху (О. Гончар);

Лаврін, гикнувши на коней, пустив їх риссю (Б. Левін).

Значення в інших словниках

1. гикнути — ги́кнути дієслово доконаного виду розм. гикну́ти дієслово доконаного виду ікнути  Орфографічний словник української мови
2. гикнути — I гикн`утиі ікнути, -ну, -неш, док. Однокр. до гикати, ікати. II г`икнути-ну, -неш, док., розм. Однокр. до гикати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гикнути — Ну, -неш, док., див. гикнутись.  Словник сучасного українського сленгу
4. гикнути — ГИКА́ТИ (ІКА́ТИ) (видавати уривчасті звуки внаслідок мимовільних скорочень діафрагми), ЩИ́КАТИ діал.; КЕ́ВКАТИ розм. (видавати звуки, схожі на гикавку). — Док.: гикну́ти (ікну́ти), ке́вкнути. Вульф раптом зблід і почав нервово гикати (В.  Словник синонімів української мови
5. гикнути — Ги́кнути і і́кнути, -ну, -неш ікну́ти і гикну́ти, -кну́, -кне́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гикнути — ГИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ги́кати. Бійці гикнули, свиснули на осла, і він припустив уподовж вулиці щодуху (Гончар, І, 1954, 115); Балика поплескав коня по гриві ..  Словник української мови в 11 томах
7. гикнути — Гикнути, -ну, -неш гл. Однокр. в. отъ гикати. Икнуть.  Словник української мови Грінченка