Орфографічний словник української мови

гикнути

ги́кнути

дієслово доконаного виду

розм.

гикну́ти

дієслово доконаного виду

ікнути

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. гикнути — I гикн`утиі ікнути, -ну, -неш, док. Однокр. до гикати, ікати. II г`икнути-ну, -неш, док., розм. Однокр. до гикати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гикнути — ГИКНУ́ТИ, ІКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до гика́ти, іка́ти. Масюк випив чарку перцівки, .. а потім не то гикнув, не то крякнув і, наливши чарку, подав зятеві (І. Нечуй-Левицький); – Удавився!...  Словник української мови у 20 томах
  3. гикнути — Ну, -неш, док., див. гикнутись.  Словник сучасного українського сленгу
  4. гикнути — ГИКА́ТИ (ІКА́ТИ) (видавати уривчасті звуки внаслідок мимовільних скорочень діафрагми), ЩИ́КАТИ діал.; КЕ́ВКАТИ розм. (видавати звуки, схожі на гикавку). — Док.: гикну́ти (ікну́ти), ке́вкнути. Вульф раптом зблід і почав нервово гикати (В.  Словник синонімів української мови
  5. гикнути — Ги́кнути і і́кнути, -ну, -неш ікну́ти і гикну́ти, -кну́, -кне́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гикнути — ГИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ги́кати. Бійці гикнули, свиснули на осла, і він припустив уподовж вулиці щодуху (Гончар, І, 1954, 115); Балика поплескав коня по гриві ..  Словник української мови в 11 томах
  7. гикнути — Гикнути, -ну, -неш гл. Однокр. в. отъ гикати. Икнуть.  Словник української мови Грінченка