глистюк
ГЛИСТЮ́К, а́, ч., розм.
Те саме, що глист.
Встромив [Омелько] два пальці в черево, одним сильним ривком видер усі нутрощі [куріпок]. Уважно їх оглянув, чи нема глистюків, а тоді обережно відділив жовчні міхурці (Ю. Логвин);
* Образно. Хотів я сказати на нього за звичкою “глистюк паралізований”, але вчасно збагнув, що одразу втрачу напарника (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)