глухомань

ГЛУХОМА́НЬ, і, ж., розм.

Те саме, що глушина́.

У гуркоті моторів потонули голоси. Гучне ревище згойднуло соснові верховіття, погнало в лісову глухомань волохаті тумани (Ю. Бедзик);

Миргород і Сорочинці. Колись тут була глухомань. Люди вірили в .. чорта, у відьом і різні чаклунства (І. Цюпа);

Сама втекла в сніги, у глухомань, щоб віднайти душевну рівновагу (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. глухомань — глухома́нь іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. глухомань — -і, ж., розм. Те саме, що глушина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глухомань — Безлюддя, відлюддя, глуш, глуша, глушина, глушиня, глушня, дірка (ірон.), задвірки, закутень, закутець, закути, закутана, закуток, закуття, нетрі, трущоба Фразеологічні синоніми: ведмежий куток; глухе місце; глухий закутень; глухий закуток...  Словник синонімів Вусика
4. глухомань — ГЛУШИНА́ (віддалені від культурних центрів місця), ЗА́КУТОК, ГЛУХИ́Й КУТО́К, ГЛУХИ́Й ЗА́КУТОК, ПУ́ЩА, БЕЗЛЮ́ДДЯ, ГЛУХОМА́НЬ розм., ЗА́КУТЕНЬ розм., ДИЧИНА́ розм., ДИЧА́ВИНА розм., ВЕДМЕ́ЖИЙ ЗА́КУТОК розм., ВЕДМЕ́ЖИЙ КУТ розм., ЗАКУ́ТИНА діал.  Словник синонімів української мови
5. глухомань — ГЛУХОМА́НЬ, і, ж., розм. Те саме, що глушина́. У гуркоті моторів потонули голоси. Гучне ревище згойднуло соснові верховіття, погнало в лісову глухомань волохаті тумани (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 328); Миргород і Сорочинці. Колись тут була глухомань.  Словник української мови в 11 томах