глухомань
ГЛУХОМА́НЬ, і, ж., розм. Те саме, що глушина́.
У гуркоті моторів потонули голоси. Гучне ревище згойднуло соснові верховіття, погнало в лісову глухомань волохаті тумани (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 328);
Миргород і Сорочинці. Колись тут була глухомань. Люди вірили в бога і чорта, у відьом і різні чаклунства (Цюпа, Україна.., 1960, 172).
Словник української мови (СУМ-11)