гнобити
ГНОБИ́ТИ, гноблю́, гно́биш; мн. гно́блять; недок., кого, що.
1. Жорстоко пригнічувати, не давати вільно жити; експлуатувати.
Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість. А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Нам сталий мир з народами тримати, і щоб ніхто нікого не гнобив! (П. Тичина);
Пройшли, як сон, поліція й солдати, що нас гнобили під банкетів сміх (В. Сосюра).
2. перен., рідко. Те саме, що гніти́ти 2.
“Дурні думки”, як він називав їх, “дурні питання”, на які він не вміє дати відповіді, починають мучити його, заколочувати спокій, гнобити серце й мозок (М. Коцюбинський);
Певно, довго гнобила бідність його рід (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)