гнобити —
гноби́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
гнобити —
Гнітити, пригнічувати, пригноблювати, визискувати, утискувати, кн. експлуатувати, обр. гнути <�в три дуги>.
Словник синонімів Караванського
гнобити —
гноблю, гнобиш; мн. гноблять; недок., перех. 1》 Жорстоко пригнічувати, не давати вільно жити; експлуатувати. 2》 перен., рідко. Те саме, що гнітити 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
гнобити —
ГНОБИ́ТИ, гноблю́, гно́биш; мн. гно́блять; недок., кого, що. 1. Жорстоко пригнічувати, не давати вільно жити; експлуатувати. Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість. А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
гнобити —
ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил.
Словник синонімів української мови
гнобити —
ГНОБИ́ТИ, гноблю́, гно́биш; мн. гно́блять; недок., нерех. 1. Жорстоко пригнічувати, не давати вільно жити; експлуатувати. І кріпосництво і капіталізм гноблять робітника і прагнуть вдержати його в темноті (Ленін, 20, 1950, 342)...
Словник української мови в 11 томах
гнобити —
Гнобити, -блю, -биш гл. Угнетать, притѣснять. Желех.
Словник української мови Грінченка